Про шлях до письменництва

У дитинстві я мріяла стати співачкою. Придумала тексти кількох пісень і навіть псевдонім для себе. От тільки з голосом і відчуттям ритму не склалося. Батьки моє завивання терпіли, а сусідка чесно сказала: «Дитино, співаєш ти так собі, а от слова гарні». Так у 8 років я почала писати вірші. Потім перейшла на казки, а перше оповідання написала в 10.

Про літературні впливи

Я росла на Жулі Верні та «Хроніках Нарнії», у підлітковому віці перечитала всього Бредбері, а в старших класах нарешті кайфонула від української класики — «Міста» Підмогильного й «Собору» Гончара. Усе це заклало непорушний фундамент моєї любові до слова та сюжетів. Нині читаю багато різного. «Перших» писала під впливом «Нормальних людей» Саллі Руні та «Неаполітанських романів» Елени Ферранте.

Про процес письма

Усе починається з однієї ідеї. Інколи з емоції або спогаду. Потім у зошиті (обов’язково саме в зошиті, бо на комп’ютері ефект не той) я починаю малювати сюжет. Так, малювати: зі стрілочками, позначками, фігурками. І коли мені стає зрозуміло, із чого історія почнеться і чим вона закінчиться, я сідаю писати. Але в той момент я ще не знаю, яким шляхом до цієї кінцівки мене приведуть герої. Якщо дати їм свободу, вони здатні здивувати.

Про процес видання книги

Перша чернетка рукопису була готова влітку 2021 року. Я відразу почала розсилати її видавництвам. Здебільшого мені не відповідали взагалі, а кілька видавців написали, що наразі не розглядають нові рукописи. Загалом я «постукалася» до 14 видавництв і скажу чесно: мовчання — це навіть гірше за відмови. Позитивної відповіді довелося чекати півтора року. Та коли вона надійшла від «Віхоли», я зрозуміла, що все болісне очікування було варте цього моменту.

Про вплив війни на творчість

Перші кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення я взагалі не могла нічого читати й писати. Потім знову взялася за написання, але з єдиною метою — на певний час сховатися від реальності, потрапити в якийсь паралельний світ. Переломний момент стався, коли мені спала на думку ідея оповідання про Україну у 2115 році — «Для тебе, діду». Тоді я знову відчула, яку силу може мати слово, навіть якщо ворога долаєш лише на папері.

Фінальне редагування «Перших» теж відбулося вже після 24 лютого. Я вдячна «Віхолі» за їхню віру в мене й мій текст. За те, що вони невтомно працюють у момент, коли це важливо як ніколи.

Про навчання в Litosvita

Litosvita навчила мене читати як письменниця. Тобто помічати, як той чи той автор пропрацьовує арку персонажів, створює конфлікт, робить кліфгенгери. Після курсу стало зрозуміліше, як створити героя, що «чіплятиме». Ще дуже сподобалось, як учасники підтримують одне одного, дають дійсно корисний фідбек, щиро хвалять і конструктивно критикують. Це неоціненно!

Про роман «Перші» (видавництво «Віхола»)

Це світла історія про двох юних людей, Равлика та Владу, які переживають унікальні досвіди: перші поцілунки, перше кохання, нескінченні мрії та плани на майбутнє. Здавалося, їхнє літо не закінчиться ніколи. Та вони зустрілися занадто рано, аби зрозуміти, ким можуть стати одне для одного.

Надихайтесь історією, переходьте в наш календар подій та вибирайте курс для душі та творчості 💚