Історії випускників: Ірина Купчинська

Ірина працювала над книгою на резиденції Herrenhaus Edenkoben у німецькому місті Еденкобен. Продаж збірки благодійний — усі кошти йдуть на стипендію для наступних резидентів з України. Читайте її історію і надихайтеся.
 

Про шлях до письменництва

У підлітковому віці мені, як і багатьом людям у цей період, стало зрозуміло: увесь світ проти мене, я страждаю найбільше за всіх, батьки й однокласники не розуміють і взагалі ніхто мене ніколи не зрозуміє. Тоді письмо дало змогу залишати деструктивні емоції у віршах і брати участь в олімпіадах і конкурсах з української мови. Потім було багато років самокритики і знецінення (підлітковий вік у мене тривав набагато довше ніж треба).
 
Тільки у 2017, приєднавшись до музично-поетичного перформансу «Евтерпа» й отримавши теплі емоційні відгуки на свої вірші, я погодилася, що письмо — достойна й гідна частина мене, яку треба прийняти у всій її недосконалості. А зрідка й на люди не соромно вивести.

Про літературні впливи

Хоч улюбленим жанром прози залишається магічний реалізм, з останнього, що було взірцем і натхненням, стала есеїстика Джорджа Орвелла, автобіографічне письмо Астрід Ліндґрен, репортажистика Вітольда Шабловського. Мені б хотілося такої ж гостроти, простоти й чуйності в погляді на світ. Загалом я читаю різне, зараз от чергую поезію та антропологічні розвідки: вони врівноважують мою цікавість до розмаїття форм мови і способів життя.

Про роботу над рукописами

З поетичними збірками — це пошук концепції, переставляння віршів, дописування, видаляння з усіх носіїв, а потім шкодування за ними.
 
З «Interrogation/Outerrogation» було інакше: аби не навантажувати моє оточення на резиденції важкими емоціями війни, я рефлексувала їх у текст. Тому мої уявні читачі — це європейці, яким я розповідаю свої українські історії поруч із місцевими, німецькими. Про Революцію гідності, гіркі сенси за цифрами «300» і «200», мою реакцію на європейські плакати «No war» та ідіотські ідеї зупинити війну, переставши постачати Україні зброю, про такі різні долі українських та німецьких тракторів, а також химерне сприйняття ландшафтів чи загалом побутових речей, коли одного разу особисто зустрінеш війну.
 
Тему фантомних знаків війни в мирному краєвиді підхопив мій співрезидент, німецький фотограф Каспар Сенґер, який вполював усі ці відлуння в невинних пейзажах. Історії з есе вийшли за межі мене й текстів не лише у фотографії. Корейський композитор Джон хун Кім, теж співрезидент, до трьох есе написав музику. Її можна послухати за QR-кодами в збірці. Тому це, імовірніше, проєкт трансмедійної оповіді і спроба передати емоційну амплітуду оскаженілого маятника, у якій опинились українці через повномасштабне вторгнення росії.

Автор фото — Julius Baur

Про написання книги іноземною мовою та переклад

Мені легше писати про емоційно важкі речі відразу англійською. Моя друга магістерська написана англійською, я звикла читати і працювати цією мовою. Вона давала змогу ніби віддалитися і відділитися від подій. Щоправда, плакала я за текстом англійською також. Іноді через самі історії, а іноді тому, що не могла знайти правильних слів чи звучання.
 
А далі мені пощастило з командою: Євгеній Брейгер, німецький поет українського походження, перекладав тексти німецькою, зрідка питаючи, що саме я маю на увазі. Моєї німецької недостатньо, щоб насолодитися нюансами перекладу, але Євгеній був серед цьогорічних номінантів на премію імені Інґеборґ Бахман, одну з найважливіших літературних відзнак німецькомовного світу, тому в його експертизі я не сумніваюся. Дружина Євгенія, Ангерона Амбраісаіте, вичитувала англійську моїх текстів і теж уточнювала, чи ота тавтологія — поетичний прийом, чи в мене заклинила клавіатура.

Про процес видання збірки

Зібрати й видати ці тексти було ідеєю засновників резиденції, подружжя Шталь. Барбара Шталь повністю координувала видання, хоча для верстки я залучила подругу й колишню колегу з України Марію Козій, бо була впевнена, що ми порозуміємося у візуальному відбитті доволі непростого проєкту. Фотограф Каспар розклав усі зображення згідно з творчим задумом, тому ця частина роботи теж дуже цінна. Окремо я перевіряла лінки та QR-коди, які вели до записів музики й перформансу, бо можна запороти роботу стількох людей, пропустивши один символ.
 
Дещо складнішим виявилося поширення видання, адже проєкт неприбутковий. Оплата за збірку є пожертвою на рахунок резиденції, тому, наприклад, співпраця з книгарнями може відбуватися лише на особистих домовленостях.

Про ідею зробити продаж збірки благодійним

Оскільки публікацію збірки оплатили меценати, я вирішила передати добро далі. У мене було кілька місяців, щоб займатися лише творчістю та відпочити від повітряних тривог. І я знаю, що багатьом митцям в Україні це потрібно. Чимало історій ще не написані, бо на це треба час, тиша й відстань, які може дати резиденція. Мені так хочеться більше важливих, продуманих, написаних і виданих українських історій. Це потрібно нам. Це потрібно світу.

Про навчання в Litosvita

Зимова школа Litosvita в Карпатах багато років тому стала для мене першою літературною спільнотою. Пригадую, як не могла повірити, що ось за кілька метрів від мене п’є вино справжній Юрій Андрухович, яким тоді зачитувалася. А ось там на дерев’яних сходах будиночка сидить Сергій Жадан, тексти якого я відчула і зрозуміла тільки після поїздок на Донеччину.
 
Познайомилася з людьми, які писали таке цікаве й різне! Я завжди сумнівалася в собі та своїх здібностях, але тоді дозволила собі припустити, що способів і шляхів творити є багато, і мій, можливо, не є помилковим.
 
Зараз також іноді зазираю на лекції Litosvita послухати й надихнутися, бо не маю філологічної освіти, тож курсами і книжками намагаюся закрити прогалини знань з історії та теорії літератури.

Поради письменникам-початківцям

 
Пробуйте. Немає ідеального шляху — є тільки ваш. На критику варто дивитися як на можливість зростати: якщо відверто хейтять, можна проігнорувати, а якщо пишуть щось стримане, треба зазирнути, чи немає там раціонального зерна.
 
Водночас насолоджуйтеся процесом і недосконалістю. Хоча через росію всі ми вибиті із зон комфорту, дехто з власних домівок і життів, — тому насолоджуватися вповні неможливо. Тоді принаймні іноді, якщо є змога, оточуйте себе літературою, людьми, зображеннями, які надихають. Це як із безоднею: почати садити в ній квітучий сад замість сумного провалля. Тоді нехай собі дивиться у відповідь на здоров’я.
 
Замовити збірку есе Ірини «Interrogation/Outerrogation» можна, написавши на пошту info@herrenhaus-edenkoben.de або напряму авторці.
 
А ми нагадуємо, що в Litosvita продовжується реєстрація на комплексний курс, аналогів якому немає в Україні, — «Річну програму письменницької майстерності». Під кураторством письменників і фахівців книжкового ринку ви протягом року підготуєте рукопис своєї книги, який розглянуть топові українські видавництва.
 
Долучайтеся, якщо тільки починаєте свій шлях у письменництві або вже маєте базові знання та навички, але хочете вдосконалити їх.