Чому важливо писати під час війни (і не тільки)

Оксана Пендерецька — психотерапевтка, психологиня з 20-річним стажем, викладачка, перекладачка, авторка тренінгових програм, дослідниця психології творчості та лекторка Litosvita.

Вона переконана, що писати треба всім. І тоді в’язниці та психіатричні клініки були б порожні або напівпорожні, а всі ми — набагато щасливіші, спокійніші та вільніші. Психотерапевтка впевнена, що писати корисно все: від списків покупок у супермаркетах до великих романів. Але чому? Читайте тези з торішньої лекції Оксани та переконуйтеся в користі щоденного письма.

Можливість самовиразитися

Літературна творчість є безвідмовним, універсальним способом самовиразитися, незалежно від того, ідеться про письмо професійне чи аматорське. Це про декларацію світові — «я є». Ця заява має специфічний сенс і вплив, бо для покращення самопочуття вона навіть не має бути кимось почутою. Вона має бути зробленою.

Наприклад, письменник пише в стіл, нікому не показує результат або взагалі не вважає себе письменником, а веде приватний щоденник. Така ситуація може бути не зовсім комфортною психологічно, тому що декларація не почута: я світові про себе заявив, але не знаю, чи світ мене почув. Але це все одно краще, аніж коли така заява не зроблена взагалі. Спосіб представити себе світові, вписати себе в загальний життєвий контекст — це написати що-небудь. І якість тут не є вирішальною.

Творчість — це здоровий і комфортний спосіб самовиражатися. Крім практично безмежних можливостей, вона ще й у базовій своїй прошивці має основні найдієвіші механізми психологічного захисту.

Проєкція та компенсація

Коли ми пишемо, працює проєкція. Ми проєктуємо на героїв, їхні дії та почуття те, що відбувається з нами.

Коли ми пишемо, працює компенсація — мало не головна захисна функція літературної творчості. Ми реалізовуємо в створеній нами дійсності те, що нам не під силу, або те, чого ми не хочемо втілювати у своєму житті. Ви можете написати детектив і жорстоко вбити в ньому свого найлютішого ворога, прожити любовну історію, яку вам не вдалося відчути, пройти випробування, що не наважувалися пройти раніше.

Спонтанність і свобода

Рівень спонтанності, який ми можемо собі дозволити у творчості, є недоступним для сучасної цивілізованої людини. Бо якою б непередбачуваною і вільною у своїх проявах вона не була, а все-таки обмежена певними соціальними рамками. І це не про кримінальний кодекс, а про те, що заведено в суспільстві, а що ні, що відповідає іміджу, який ми собі вибудували, а що йому суперечить тощо.

Натомість у творчості ми можемо дозволити собі що завгодно. Ми можемо бути ким завгодно, випускати на свободу свої особистості, приміряти не свої маски — усе це не тільки приносить задоволення, а й позитивно впливає на наше психічне здоров’я і психологічний добробут.

Оксана Пендерецька на тижневому таборі від Litosvita «Літшкола в Карпатах»

Це — рутина

Якщо ви займалися творчістю до великої війни, зробіть усе можливе, щоби продовжити. Однією з важливих передумов захисту психічного здоров’я в екстремальних ситуаціях є збереження рутини. Це рамка, певний скелет, що тримає на собі нашу буденність. Кожен день має містити рутини, нехай і найпростіші: почистити зуби зранку і ввечері, вигуляти собаку, приготувати обід тощо.

Якщо ваша творчість уже була вписана в таку схему рутин, обов’язково втримайте або поверніть її туди. Це дає відчуття стабільності, передбачуваності кожного наступного дня, що зменшує тривогу через невизначеність.

Якщо писання не було для вас повсякденним заняттям, спробуйте зробити його таким. Будь-який доступний вам спосіб: ранкові сторінки, 15 хвилин у транспорті в нотатках телефону або пів години ввечері, коли маєте на це сили й час.

Відчуття корисності та знаходження сенсів

Якщо ви можете сформулювати, яку користь приносить ваша творча діяльність, треба собі про це нагадувати й берегти це. Відчуття корисності для нас сьогодні є надзвичайно важливим. І теж дає змогу залишатися на плаву.

Крім того, творчість дає змогу знаходити й утримувати сенси в нашому житті. Це може бути як буквальний сенс («сенс мого життя в тому, щоби писати»), так і створений («я пишу, шукаю сенс — і знаходжу його в тому, що пишу»). Сенсів нам зараз бракує, а переживати складні часи з відчуттям безсенсовності набагато важче.

Фіксація, відвертання уваги, перемикання

Якщо ми зайняті творчістю, ми на ній зосереджені. Ми на ній зафіксовані, ми в неї занурені — і менше реагуємо на зовнішні подразники. У такий спосіб ми на короткі миті, не змінивши задньої декорації, повертаємося до неї спиною. Ми знаємо, що вона там, але ми можемо її не бачити.

І так само працює перемикання, яке дає змогу ділити свою активність між чимось вимушеним і, можливо, не таким приємним і чимось, що приносить задоволення і є по-справжньому цікавим.

Та попри ці переваги, не всі можуть знайти мотивацію для творчості під час війни. Як подолати блоки та не чекати на натхнення для писання, говоритимемо на інтенсиві «Психологія творчості: як подолати бар’єри» разом з Оксаною Пендерецькою, Володимиром Станчишином та Любком Дерешем.

Реєструйтеся та навчіться керувати творчим процесом, щоб зробити писання рутиною та покращити психічне здоров’я.