Історії випускників: Пилип Білянський

Про шлях до письменництва

Я робив перші кроки десь у 2010: пробував писати поезію, брав участь у літфестах у Донецьку, літслемах. Власне кажучи, непогано в мене виходило. Потім я писав тексти для пісень музичних гуртів, де був учасником.

Але після 2014, як переїхав до Києва, уже не торкався літер. Нічого не писав, навіть не думав про це, адже повністю присвятив себе рекламі, графічному дизайну та всьому, що із цим пов’язано.

У 2018 я вирішив спробувати себе в прозі. Завдяки курсу Олександра Михеда почав робити перші кроки, шукати свій стиль, цікаві для мене теми та речі, про які хотілося б писати. Це все були короткі оповідання. Насправді, як на мене, коротка форма більш моя. Відчуваю в ній фокусну роботу з окремими ідеями та інструментами, що не залежать від довгого сюжету.

Про літературні впливи

Ні для кого не секрет, що схід України — сильно зросійщений регіон. Це та правда, яка багатьом зараз некомфортна. Мало хто хоче чути про проблеми, з якими там зіштовхувалися.

Я виріс, споживав і жив в оточенні російської культури, зокрема літератури. Мені не важко про це казати, але зараз я б точно не хотів згадувати, описувати та пропагувати російських авторів, які свого часу на мене вплинули. На щастя, є багато вартої уваги, дійсно значущої української та світової літератури.

Про процес письма

Спочатку я вивчаю проблеми. Шукаю цікаві деталі, суміжні питання та все, що може бути використане в роботі. Наприклад, для роману «Луни» я читав і художню літературу, де шукав цікаві наративні прийоми, і наукові роботи з нейробіології, поведінки людини, і книги з психології та навіть із вивчення «внутрішнього діалогу». Довелося копнути й у різноманітну релігійну літературу, трошки вивчити еволюцію китів. Усі ці речі наповнювали й додавали деталізації роману. Дуже хотілося зробити текст нашарованим великою кількістю цікавих речей та відсилань, у яких читач зможе дізнатися щось нове, прослідкувати цікаві та неочікувані взаємозвʼязки.

А сама ж робота доволі хаотична. Іноді я бачу найближчі кроки і прописую план, намагаюся дотримуватися його, а іноді віддаю події на відкуп героям і дивлюсь, що з того вийде.

Про вплив Річної програми письменницької майстерності

Писати роман я почав під час першого ковідного локдауну. Частково його події вплинули на тему. Але перший рукопис був відверто слабкий: занадто багато уваги приділено фантастиці, а не психології та переживанням. Коли я перечитував його, зрозумів, що це не те, і почав другий підхід, залишивши тільки окремі ідеї.

Програма мені допомогла з дисципліною. Я потребував перебування в оточенні людей, які пишуть, щоб не втрачати бажання писати. Спілкування з різними людьми, обговорення ідей і стилістичних прийомів додало роману більшої густоти й насиченості на різних рівнях. Книга перестала бути простою історією, а перетворилася на роздуми, що зʼявлялися під час розмов.

Про видання дебютного роману

Тут для мене все було досить легко — і не без впливу Litosvita. Моя кураторка Богдана Романцова допомагала працювати над рукописом, а у видавництві «Темпора», де вона є редакторкою, мені вдалося доволі безболісно видатися. Я був знайомий із книжками видавництва й відчував, що можу органічно влитися в їхній процес.

Про вплив великої війни на творчість

З початком повномасштабного вторгнення я, на жаль, втратив основне місце роботи, тож мав можливість присвятити себе тексту. Враховуючи теми, підняті в романі, — депресію, пошук себе, катастрофічні зміни й так далі, — війна сфокусувала мене на дійсно важливих питаннях. Особливо гостро постала проблема власної ідентичності, пошук відповіді на екзистенційне питання «хто я». Війна не відображена в романі, але питання, з якими зараз зіштовхується багато людей, знаходять свої відповіді в тексті не без її впливу.

Поради письменникам-початківцям

Не вимучуйте з себе книгу. Хороший текст буде йти з вас, як тільки вам буде що розповісти світу. Проблема дійсно має вас захоплювати, ви повинні бути нею одержимі, хворіти на неї, щоб рукопис вийшов виразним, впевненим і головне — вашим, автентичним.

Про книгу «Луни»

Головний герой роману — чи то людина, чи то риба. Відбився від косяку, вигадує собі землю, викидається на берег і намагається йти далі, шукаючи мету. Усе говорить із ним: море, ліс, люди, речі, будинки. А людей навколо щодня дедалі менше — вони зникають невідомо куди. Чи це паранормальний феномен? Чи свідомість героя грає з ним у дивну гру?

Замовляйте роман за посиланням.

Якщо ви також хочете написати та видати власну книгу, реєструйтеся на Річну програму письменницької майстерності. На вас чекають 140 годин корисного контенту, практичні поради та досвід від професійних письменників, видавців, редакторів. Після ґрунтовної роботи з куратором ви напишете повноцінний рукопис, який розглянуть топові українські видавництва.

Не відкладайте мрії на потім — долучайтеся до учасників ⭐