Наші курси

Блог

Уривок із книги Крістофера Воґлера «Подорож письменника»

Це легендарний твір від голлівудського розробника, сценариста, автора й педагога, найбільш відомого завдяки роботі з Disney.

У видавництві ArtHuss вийшла визначна книга Крістофера Воґлера «Подорож письменника». Litosvita є партнером цього видання, тож маємо для вас невеликий подарунок. А саме промокод litosvita, за яким можна отримати знижку −15% на замовлення будь-яких книг на сайті ArtHuss.
 
Крім того, читайте уривок із твору про героїв та їх різновиди.

 

***

 

Слово герой — грецьке й має корінь «захищати і служити» (до речі, таким є лозунг поліції Лос-Анджелеса). Із самого початку ідея Героя була пов’язана із самозреченням. Герой — це особа, що готова пожертвувати своїми потребами заради інших (подібно до пастуха, що зносить самотність, дискомфорт і небезпеку, щоб захищати отару та служити їй).

 

Різновиди героїв

 

Герої бувають різних видів, включно з охочими й неохочими Героями, Героями-одинаками та орієнтованими на групу Героями, Антигероями, трагічними Героями та Героями-каталізаторами. Як і всі інші архетипи, Герой — це гнучке поняття, яке може випромінювати багато видів енергії. Цей архетип може поєднуватися з іншими й утворювати гібриди на кшталт Героя-Ошуканця або тимчасово носити маску іншого архетипу, стаючи Перевертнем, Ментором для когось іншого або навіть Тінню.
 
Хоча зазвичай Героя зображують у позитивному світлі, він також може проявляти темні або негативні сторони его. Загалом цей архетип представляє людський дух у позитивній дії, але також може показувати наслідки слабкості та небажання діяти.

 

Охочі й неохочі герої

 

Можна виділити два типи Героїв: 1) охочі, активні, запальні, віддані пригодам, позбавлені сумнівів та вмотивовані, які завжди сміливо йдуть уперед; або 2) неохочі, сповнені сумнівів та вагань, пасивні, які потребують мотивації або поштовху до пригоди з боку зовнішніх сил.
 
Як з одним, так і з іншим типом можна створити однаково захопливі історії, хоча пасивний Герой може додати неповторних драматичних емоцій. Зазвичай найкращий сценарій розгортається так: неохочий Герой під впливом необхідної мотивації в певний момент змінюється і стає відданим пригоді.

 

Антигерої

 

Антигерой — це доволі слизький термін, який може спричинити масу плутанини. Простіше кажучи, Антигерой — це не протилежність Героя, а його своєрідний тип: він може бути лиходієм або розбійником для суспільства, але в глядачів радше викликатиме співчуттям. Ми ідентифікуємо себе з такими персонажами, адже всі в той чи інший час відчували себе чужинцями.
 
Антигерої бувають двох типів: 1) персонажі, які поводяться як і звичайні Герої, але наділені сильним цинізмом або мають риси характеру, що ранять інших, як-от персонажі Гамфрі Боґарта в «Глибокому сні» та «Касабланці»; або 2) трагічні Герої, центральні фігури в історії, які можуть бути не надто приємними та захопливими й дії котрих ми можемо вважати негожими, як-от Макбет або такі персонажі, як Тоні Монтана із фільму «Обличчя зі шрамом» та Джоан Кроуфорд із фільму «Найдорожча матуся».
 
Таким Антигероєм може бути героїчний лицар у заплямованих обладунках чи самітник, якого відкинуло суспільство (або ж який сам його покинув). Такі персонажі можуть зрештою перемогти і здобути симпатію глядачів, але в очах суспільства вони — чужинці: Робін Гуд, пірат-шахрай чи герой-бандит (або ж більшість персонажів, яких зіграв Боґарт). Часто це шановані люди, які не загрузли в корупції: можливо, колишні поліцейські або солдати, які розчарувалися в системі, і тепер діють у тіні закону як приватні детективи, контрабандисти, гравці чи авантюристи. Ми любимо таких персонажів-бунтарів, які показують, що їм байдужа думка суспільства. Інший архетип такого роду закріпився за Джеймсом Діном та його персонажами у фільмах «Бунтар без причини» та «На схід від раю», а також за молодим Марлоном Брандо у фільмі «Дикун», де його персонаж віддзеркалює нове покоління, невдоволене старими звичаями. Нині такий образ продовжує жевріти завдяки акторам, як-от Мікі Рурк, Метт Діллон і Шон Пенн.
 
Другий тип Антигероя — це більш класична ідея трагічного Героя: вони недосконалі, їм так і не вдається здолати своїх внутрішніх демонів, тому ті знищують їх. Вони можуть бути милими, мати чудові якості, але їхні недоліки зрештою приводять їх до загибелі. Деякі трагічні Антигерої не викликають у нас симпатії, але ми із захопленням спостерігаємо за їхнім падінням, адже «дякувати богу, на їхньому місці не я». Подібно до стародавніх греків, що спостерігали за падінням Едіпа, ми очищаємося від своїх емоцій і вчимося уникати подібних пасток, споглядаючи за крахом персонажа Аль Пачіно у фільмі «Обличчя зі шрамом», за Сігурні Вівер у ролі Діан Фоссі в «Горили в тумані» чи за героїнею Даян Кітон у «У пошуках містера Гудбара».

 

 

Орієнтовані на групу герої

 

Також Героїв слід розрізняти відповідно до їхньої орієнтації на суспільство. Подібно до перших оповідачів історій (отих найперших людей, які займалися полюванням та збиральництвом на рівнинах Африки) більшість Героїв орієнтовані на групу: на початку історії вони — частина суспільства, а подорож веде їх до невідомих земель далеко від дому. Коли ми вперше знайомимося з Героями, вони є частинкою клану, племені, села, міста чи родини. Їхня історія — це історія відокремлення від цієї групи (дія перша); самотня пригода в пустелі подалі від групи (дія друга); і, зазвичай, возз’єднання з групою (дія третя).
 
Орієнтовані на групу Герої часто постають перед вибором: повернутися до Звичайного Світу із дії першої чи залишитися в Особливому Світі із дії другої. У західній культурі рідко трапляються Герої, які залишаються в Особливому Світі, утім такий мотив досить поширений у класичних азійських та індійських оповідках.

 

Герої-одинаки

 

На противагу орієнтованому на групу Героєві існує Герой-Одинак, «західний герой», як-от персонаж фільму «Шейн», персонаж Клінта Іствуда із фільму «Людина без імені» чи Джона Вейна, на ім’я Ітан, із фільму «Шукачі» — або ж славнозвісний Самотній Рейнджер*. Історії з такими Героями починаються з того, що вони відмежовуються від суспільства. Їхнє природне середовище проживання — це пустелі, природний стан — самотність. Їхня подорож — це повернення до групи (дія перша); пригода в групі чи на її звичних теренах (дія друга); і повернення до ізоляції в пустелі (дія третя). Для них Особливий Світ другої дії — це плем’я чи село, до якого вони час від часу навідуються, але там їм завжди некомфортно.

 


*Самотній Рейнджер (англ. The Lone Ranger) — вигаданий техаський рейнджер, який боровся зі злочинцями на американському Дикому Заході разом зі своїм індіанським другом Тонто. Довгий час цього персонажа називали іконою американської культури.

 

Чудові кадри із Джоном Вейном наприкінці фільму «Шукачі» гарно показують енергію такого типу Героя. Вейн стоїть у дверях хатинки, немов чужинець, назавжди відрізаний від сімейних радощів і затишку. Такого Героя не варто позиціювати виключно як персонажа для вестернів. Його можна ефектно використати і в драмах, і в бойовиках: детектив-одинак піддається спокусі вирушити в пригоду; відлюдник або старець, що довго жив у глушині, намагається повернутися в суспільство; емоційно ізольована особа постає перед викликом знову увійти до світу стосунків.

 

Герої-каталізатори

 

Певний клас Героїв є винятком із правила, згідно з яким Герой — це персонаж, який зазвичай зазнає найбільших змін. Це Герої-Каталізатори, центральні фігури в історії, які можуть діяти героїчно, але самі не зазнають сильних змін, оскільки їхня головна функція — зумовити трансформацію в інших. Подібно до каталізаторів у хімії, такі Герої вносять зміни в систему, однак самі не змінюються.Герої вносять зміни в систему, однак самі не змінюються.
 
Хорошим прикладом є персонаж Аксель Фоулі з фільму «Поліцейський із Беверлі Гіллз», якого зіграв Едді Мерфі. Ще на самому початку історії ми бачимо його повністю сформовану й виразну особистість. У нього немає значного просування «дугою персонажа», оскільки йому вже нікуди розвиватися. У ході історії він не вчиться нового й не зазнає багатьох змін, проте спричиняє зміни у своїх приятелях-поліцейських із Беверлі Гіллз, Таґґартові та Роузвудові. У порівнянні з головним героєм вони мають відносно сильні «дуги персонажа»: із чванливих і прискіпливих вони стають більш обізнаними й досвідченими — і все це завдяки впливу Акселя. І хоча Аксель є центральною фігурою, головним опонентом лиходія та персонажем із найкращими репліками та найбільшою кількістю екранного часу, можна безперечно стверджувати, що він — не справжній Герой, а Ментор в історії, тоді як молодий Роузвуд (Джадж Рейнгольд) — справжній Герой, бо він пізнає найбільший урок.
 
Герої-каталізатори особливо корисні в історіях із продовженнями, як-от у телесеріалах та сиквелах. Як і Самотній Рейнджер або Супермен, такі Герої зазнають незначних внутрішніх змін, але насамперед допомагають іншим або спрямовують їх розвиток. Звичайно, час від часу навіть цим персонажам варто надавати моменти для зростання та змін, щоби підтримувати їхню правдоподібність та оригінальність.
 
Упевнені, що після цього уривку ви захочете прочитати повний текст. Замовляйте книгу, що за останні 25 років змінила й далі змінює вигляд сценарного мистецтва в усьому світі, і не забувайте про наш промокод.
 

Дивіться також

9 Травня 2023

7 сучасних українських коміксів

Зібрали для вас найпопулярніші українські мальописи, які варті уваги кожного.

2 Травня 2023

Де шукати унікальну історію

Ділимось уривком із лекції Антоніо Лукіча з торішнього онлайн-курсу «Сценаристика і сторітелінг».

24 Квітня 2023

6 причин, чому варто читати нонфікшн

Декілька фактів підкажуть, чому важливо читати нехудожню літературу.