Казкотерапія: як це працює

Катерина Єгорушкіна — письменниця, казкотерапевтка, сценаристка мультфільмів. Авторка 18 книжок, які здобули низку нагород і побачили світ у 4 країнах.

Вона переконана, що казки можуть не тільки розважати, а й мати терапевтичну дію. До того ж як на дітей, так і на дорослих. Читайте уривок із минулої лекції Катерини про те, як працює казкотерапія.

Недитячі історії

Раніше казки використовувалися для дорослих, адже поняття дитинства не було. Воно виникло ближче до XIX століття, коли в людей, особливо заможних, з’явилися час і можливість наймати няньок, читати казки та історії. До цього діти фактично були «недодорослими», які тимчасово не можуть виконувати функції дорослих.

Через казки, легенди, притчі люди засвоювали певні моделі поведінки: які з них є продуктивними, а які — ні. Наприклад, у старих народних казках поширені такі сюжети: діти губляться десь у лісі чи помирає хтось із батьків або двоє батьків — і вони мусять виживати. Цей сценарій був популярний у казках народу світу, зокрема українських, оскільки тоді тривалість життя була меншою через велику кількість небезпек і гіршу медицину, тому ситуацій, коли діти ставали сиротами, траплялося чимало.

Такі казки допомагали засвоїти модель поведінки: що робити, як виживати, де шукати їжу, до кого звертатися по допомогу, які ремесла опановувати. Потім більшість із цих казок адаптували, вирізали жорстокі моменти — і вони набули того вигляду, який ми зараз знаємо.

Для чого потрібна казкотерапія

У сучасному варіанті це можуть бути історії. Багато з нас використовують казкотерапію інтуїтивно. Наприклад, коли з нашим знайомим стається якась неприємність, а з нами, нашими родичами чи знайомими траплялася подібна ситуація, ми часто розповідаємо щось подібне: «Слухай, у мене теж таке було, я зробила так, а ось так до цього поставилися — і все було нормально». Це можуть бути найрізноманітніші історії з нашого досвіду.

Казкотерапія насамперед допомагає налагодити контакт із собою та своїми почуттями. Часто люди переживають емоційний хаос — і саме такі терапевтичні казки та історії допомагають зрозуміти, що ж ви відчуваєте, що із цим робити, як назвати те своє почуття. Тобто вони допомагають розвинути самоусвідомлення. Ви навчаєтеся розуміти себе і свої реакції. Скажімо так, перетворювати цей емоційний хаос на космос.

Кому підійде цей метод

Казкотерапія — метод не для всіх. Вона підійде людям творчого мислення, артистичним, які більш-менш у контакті зі своїми почуттями й цінують їх. Хоча дієвість казкотерапії доведена, але в ній багато нюансів. І є люди, для яких ці нюанси породжують тривожність, тому що вони не вкладаються в певну таблицю чи схему.

Вікових же обмежень немає. Насправді в кожному з нас живе внутрішня дитина, і важливо зберігати контакт із нею. Саме ця дитяча частка дає багато ресурсу, натхнення і спонтанності. Що дорослішими ми стаємо, то більше заганяємо себе в певні рамки та обов’язки. Інколи дорослій людині попускати бульбашки, пострибати, пообійматися з деревами здається дивним, але насправді це нормально. І так варто робити, якщо ви відчуваєте в цьому потребу.

Отож, підтримуйте контакт зі своєю внутрішньою дитиною. Вона і є джерелом творчості. Тому що дорослі застрягають у схемах, а діти спонтанні і творчі. Тому маємо вчитися зберігати цю частку в собі, підтримувати її різними діями, казками та історіями.

Які тексти використовують

У казкотерапії використовують народні й авторські казки, притчі, легенди, історії. Щодо народних казок є застереження, оскільки вони, по-перше, створювалися не для дітей, а по-друге, у них багато неактуальних моментів і цінностей.

Казки, що застосовуються в цьому методі.

1. Терапевтичні.

Це можуть бути вже готові історії або створені під конкретну проблему.

Зазвичай у цих казках є конфліктні, складні ситуації — і герой шукає оптимальний вихід із них, щоб морально не загинути. Адже смерть може бути не лише тілесною, а й душевною. У давніх суспільствах вважалося: якщо герой не пройшов цей етап випробування, тоді він не пройшов ініціацію. Його сприймали як вічну дитину й не допускали до дорослого життя та обов’язків.

2. Релаксаційні, медитативні.

Сюжет без напруги, немає яскравих конфліктів. Герой іде лісом, пливе в човні, лежить у ванні тощо. Ці казки зазвичай не мають сильної динаміки, але там є певні моменти та образи, на які можна спертися. Їх класно розповідати на ніч, якщо людина не може заснути.

Також такі казки допомагають наповнитися і перестати румінувати — повторювати ті самі думки по колу. Це явище характерне зокрема для творчих людей, які пишуть. Такі думки мають свої плюси, але й багато мінусів: вони можуть впливати на сон чи продуктивність в інших сферах. Релаксаційні казки допоможуть позбутися румінування або поставлять його на паузу, щоб ви могли відпочити.

За посиланням можна переглянути і придбати книжки Катерини, видані у видавництві Vivat.

Якщо ви хочете дізнатися більше про казкотерапію, написання терапевтичних казок і текстів для дітей на складні теми від Катерини Єгорушкіної, реєструйтеся на курс «Як написати і видати дитячу книжку».

Це унікальна та комплексна програма, яка охоплює всі аспекти роботи з книжками для дітей: від задуму і створення героя до підготовки рукопису та співпраці з видавництвом.

Старт — 19 вересня. Встигніть долучитися!