Історії випускників: Олексій Геращенко

Про шлях до письменництва

Розпочалося з історій, які просто жили в моїй голові. Я їх записував час від часу. 10 років тому так з’явилася художня повість «Лише секунда». Сьогодні я б її переписав повністю. Але ж це творчий процес. Ти можеш увесь час бути не до кінця задоволеним, але треба відпускати від себе написане в якийсь момент.

Про авторів, які вплинули найбільше

Я дуже люблю раннього Харукі Муракамі. Саме раннього, коли він писав легко, невимушено й неправильно. Також обожнюю медитативно-підсвідомий шлях закутками пам’яті Патріка Модіано. Ще захоплююся Кадзуо Ішіґуро, Девідом Мітчеллом, Єном Мак’юеном. Розчиняюсь у творах Софії Андрухович.

Про процес роботи над книгою «Вокзал Перпіньяна»

У мене багато професійної діяльності. Я управляю фінансами великої компанії, викладаю в бізнес-школі фінансові курси підприємцям і менеджерам, долучаюся до громадських ініціатив, зокрема до програми грантової підтримки бізнесу демобілізованих ветеранів від «Українського ветеранського фонду», пишу професійні статті, даю експертні коментарі про економіку і фінанси для різних видань. Мої онлайн-лекції слухали кількасот тисяч людей. А ще в мене троє дітей і все, що із цього випливає. До цього додається бажання читати книжки, дивитися фільми, слухати музику й ходити в театр. Тому за цим усім питання часу стає головним викликом. Окрім дефіциту часу, надзвичайно складним є мазохістський процес саморедагування тексту.

Час є одним із героїв «Вокзалу Перпіньяна». Для когось із персонажів він тягнеться швидко, для когось час закінчився, але вони все ще з нами, для когось розвернувся і у вигляді спогадів іде назад. Наші спогади схожі на зупинки поїзда. Щось було між ними, але що саме? Час навіть живе у своїй особливій системі координат. Тому героям книги 12, 24, 36, 60…

Найцікавішим же є створення нового світу, який живе незалежно від тебе самого.

Про письменницьку рутину

У випадку з нонфікшном я складаю план книги від початку до кінця. Потім він коригується, але каркас доволі стійкий. З романом у мене так не виходить.

Тут навпаки я не знав, чим усе закінчиться. Насправді я і досі після видання «Вокзалу Перпіньяна» маю декілька інтерпретацій цього закінчення. Ти починаєш писати, а потім весь час маєш вибір — піти в один бік чи в інший. Ідеш, часом повертаєшся, знаходиш нові відгалуження. Це цікава пригода! Розмова із собою і цілим світом.

Я вивчав, як визначні письменники працюють над своїми книгами. У мене не складалася така організованість і регулярність із моїм текстом. Я просто час від часу намагався щось написати. Якщо «не йшло», змінював місце фізично — йшов чи їхав кудись і пробував там писати. Іноді місце, час, бажання і інші інгредієнти збігалися, тоді народжувався новий шматочок тексту. Психологічно я був готовий, що це може тривати довго, що треба бути марафонцем, а не спринтером, коли йдеться про книгу.

Про «Річну програму письменницької майстерності» Litosvita

Якби не Річна програма Litosvita, то я б і не дописав книгу. А тут ти ніби змагаєшся з дедлайнами, лінню, надихаєшся гарними письменниками та їхніми порадами. Усе це неабияк допомагає, збирає докупи, провокує, створює виклик. Це особливий рік навчання і неймовірний час, наприкінці якого залишається сум, що він підійшов до фіналу.

Про найбільшу винагороду від читачів

Гадаю, що моя книга є доволі нішовою, бо вона геть не розважальна. У ній сумніви, рефлексія і післясмак. У ній є детективна лінія, але це не детектив. Я уважно слідкую за відгуками читачів — дехто називає роман «філософсько-драматичним», хтось «філософським трилером», ще хтось каже, що він змушує «звивини працювати, складаючи пазл», а хтось розчаровується, що детектив раптом виявляється чимось іншим, а комусь не близькі позасюжетні відгалуження, когось психологічна драма «наздоганяє» через декілька днів після прочитання.

Було декілька людей, які бачили текст до видання. «Який це в мене жанр?» — запитував я. І всі казали щось інше. «Ось і добре, значить, книга може бути прочитана по-різному», — думалося мені. Для мене є винагородою, якщо читач зупиняється і замислюється над тим, що є важливим, дорогим, починає шукати справжнього себе в цьому світі, не намагається втекти в самообман. На вокзалі міста Перпіньян написано, що там розташований центр світу. «Де мій центр?» — гарне питання для роздумів.

Про вплив великої війни на творчість

Я побачив однойменну картину «Вокзал Перпіньяна» понад 15 років тому. Книга народжувалася довго, адже ця картина має до неї безпосереднє відношення. Писати свою історію під час повномасштабної війни, з одного боку, здавалося дещо недоречним, а з іншого, це той час, коли «зараз недоречно, колись потім» втрачає сенс. Коли це «потім»? Ти не знаєш про «потім» більше нічого.

Поради авторам-початківцям

Авторам-початківцям я б радив не писати для визнання, а писати зрештою для задоволення. Вступити до лав своєрідної команди ультрамарафонців, бо книга — це зазвичай дуже довго. Бути готовим, що деякі бар’єри доведеться просто долати і йти далі. Якщо застрягли, то пишіть щось інше, потім повернетеся. Не марити своєю авторською славою, а просто писати свою гарну історію.

У моєму «Вокзалі Перпіньяна» є життя одного з героїв у спогадах. Ти ніби живеш-живеш, а спогадів-то залишається не так і багато. І це так дивно, куди поділося все решта? Щось же було іще, де воно загубилося? Свою книгу ви точно не забудете. Вона стане одним із ваших важливих спогадів.

Про книгу «Вокзал Перпіньяна»

Польському детективу Лешеку доводиться досліджувати незвичайну смерть хлопця, який впав зі скелі, поступово занурюючись у філософію, мистецтво та сучасні технології. Під час пошуків відповідей Лешек відкриває не лише нові аспекти смерті, але і змушений зіткнутися з власними спогадами та минулим. Роман поєднує елементи детективу, філософії та мистецтва, створюючи атмосферу, що інтригує.

Придбати книжку можна на сайті видавництва.

Якщо ви теж хочете підготувати рукопис своєї книжки та видати його, прокачати навички письма та зрозуміти тенденції літпроцесу, запрошуємо на «Річну програму письменницької майстерності» від Litosvita.

Старт — 1 жовтня. Кількість місць обмежена — встигніть долучитися!