Історії випускників: Віталій Дуленко

30 Травня 2025

Розповідаємо про випускника Litosvita та учасника антології сучасної прози «Переступи» Віталія Дуленка. Говоримо про його нову книгу «Там, де живуть книжки», що вийшла у видавництві «Лабораторія».

Про шлях до письменництва

Довгий час я тільки мріяв писати — починав і кидав, бо лінувався довести історію до фіналу. Зрештою сказав собі: або пиши, або припини фантазувати — і саме із цього все й закрутилося. Починав з оповідань (переважно горори та трилери), участі в конкурсах (річ надзвичайно корисна) і першої спроби створити повноцінний роман.

Про авторів, які вплинули найбільше

Джон Фаулз — мій еталон стилю і глибини тексту. Кормак Маккарті зваблює своєю жорсткою, лаконічною манерою (хоч у мене так не виходить, хе-хе). А Стівен Кінг надихає даром оповідача та здатністю кількома точними деталями оживити сцену перед очима.

Про зміну стилю в новій книзі

До другої книги я взявся відразу після того, як відправив «Маяк» у видавництва — чудовий спосіб впоратися зі стресом очікування. Я врахував помилки з першого рукопису й майже фізично відчував, як текст стає іншим — і, не боюся сказати, кращим. Цього разу все вийшло складніше: у новій книзі багато флешбеків та наочних сцен замість прямого авторського переказу подій із життя героїв. Як на мене, саме так історія звучить значно цікавіше.

Про ефект «другої книжки»

Я майже відразу взявся за нову книгу. Взагалі, мені часто приходять ідеї для наступних творів саме під час роботи над поточним, постійно спокушають зійти з маршруту. Бувало таке, що я тримав у голові одночасно 2–3 історії. Другу книгу я починав зі складання попереднього плану, але не можу сказати, що мені це сильно сподобалося. Натомість наступну писав взагалі без жодної схеми — і кожен розділ дивував мене самого.

Про процес написання книжки

Оскільки я лінивий письменник, мені конче потрібен чіткий робочий ритм, аби довести справу до кінця. Починаю зі створення проєкту в Scrivener — туди зношу всі нотатки, ідеї, уривки, дослідження. Пишу щодня, зазвичай вранці, коли мозок ще свіжий, а я трохи сонний — десь тисяча знаків за сесію. За 3–4 місяці виходить перша чернетка цілком пристойного обсягу. Даю їй полежати місяць, потім перечитую та виправляю сюжетні й характерологічні недоліки. Ще одна перерва — і беруся за стилістичне редагування. Для мене це найважчий етап, бо маю схильність до неуважності. Тут мені допомагають бета-читачі та професійні редактори — без них не обійтися. 

Про вплив навчання в Litosvita

Навіть короткі курси дали мені добрі практичні знання. Особливо цінним і надзвичайно корисним був індивідуальний фідбек від відомих літературних критиків, як-от Ростислав Семків чи Богдана Романцова. Коли твій текст їм запам’ятовується — це по-справжньому надихає.

Про ефект антології сучасної прози «Переступи»

Моє оповідання «Кронід» увійшло до першої збірки. Зросла впевненість у власних силах, коли дізнався, що досвідчене журі обрало мій текст серед кількох сотень інших.

Про вплив великої війни на творчість

Хоч я і раніше переважно писав моторошні історії, здається, тепер у них стало більше смутку. Герої дедалі частіше залишаються сам на сам із депресією, страхами, невизначеністю — вони не знають, що чекає попереду, і не завжди розуміють, де взяти сили, щоб іти далі. Водночас саме письменництво стало для мене однією з небагатьох речей, які сьогодні дають сенс і приносять справжнє задоволення.

Поради авторам-початківцям

Пишіть про те, що вам справді цікаво, що хвилює саме вас — тоді й тексти вийдуть найкращими. Не варто ганятися за модними темами чи жанрами. А ще — обов’язково намагайтеся знаходити в письменництві радість і задоволення, інакше навіщо воно все.

Про книгу «Там, де живуть книжки» 

До рук блогерки Наді потрапляє загадкова книжка — історія від невідомого автора, що детально описує її особисте життя. Спершу це виглядає як злий жарт, але з кожною сторінкою відчуття страху посилюється: цей автор знає те, чого не міг знати ніхто? Погрози змушують дівчину повернутися в Соколяни — рідне містечко зі старими сімейними драмами, байдужими колишніми друзями й безліччю таємниць. Хто ж надіслав їй цю книгу? Чому через стільки років знову відкриваються старі рани та чи зможе Надя поглянути правді у вічі?

Придбати книжку можна на сайті видавництва.

Якщо ви також мрієте написати гостросюжетний роман, запрошуємо на навчання в Litosvita. Дізнавайтеся про найближчі програми на нашому сайті.