Історії випускників: Катерина Самойленко

Про шлях до письменництва

 
До 26 років я не збиралася ставати письменницею, проте з того часу, як мене навчили писати, я постійно це робила — у стіл. Навесні 2021 року я почала писати якийсь текст, де було щось про круків, вовків та зміїв — і вже влітку я зрозуміла, що хочу довести справу до кінця. Так почався шлях «Двоповні» й мене як письменниці.
 

Про авторів, які вплинули найбільше

 
Я переконана, що тексти, які ми читаємо в юності, впливають на нас протягом усього життя. Це той період, коли ми ще можемо читати з відкритим серцем, а тому саме ці тексти карбуються в нас найглибше. Років у 18−20 я жити не могла без романів та оповідань Сомерсета Моема, Френсіса Скотта Фіцджеральда, романів та новел Гі де Мопассана. Десь у той період я підсіла на тексти французьких екзистенціалістів і досі ніжно люблю Альбера Камю — і художні тексти, й есеї.
 
Під час написання «Двоповні» я найбільше зверталася до трагедій Шекспіра, «Божественної комедії» Данте та «Втраченого рая» Мілтона. У них я вчилася роботи з мітологічними та історичними образами.
 

Про роботу над романом «Двоповня»

 
Оскільки я авторка-садівниця, то на початках ніякої ідеї не було. Вона кристалізувалася поступово протягом роботи над рукописом. Зараз я можу сказати, що це історія про людське і звірине всередині нас. Про те, що часто саме звірине — це найкраще, найсвітліше, що ми маємо й готові запропонувати світові, а людське може виявитися найогиднішим і найтемнішим у нашій душі.
 
Жанр фентезі я обрала через метафоричність. У ньому я можу вільно говорити про те, яким бачу світ. Також цей жанр дає змогу дещо дистанціюватися і порівняно безболісно говорити на справді болючі теми.
 

 

Катерина Самойленко на випускному «Річної програми письменницької майстерності» Litosvita

Про етапи роботи

 
Спочатку з’являлися персонажі. Вони виникали просто посеред тієї чи іншої сцени, тож я не відмовляла собі в задоволенні ближче з ними познайомитися. Персонажі вели мене історією, тож довкола них розростався і світ. Оскільки я пізнавала його доволі фрагментарно й поступово, у мене постійно виникало запитання: «Чому?» Чому в небі палають два місяці? Чому ви перекидаєтеся на звірів? Чому ваша імперія поділена на князівства? Чому срібло у вашому світі дорожче від золота? У такий спосіб із міжособистісного рівня я переходила на ширші: так формувалися релігійна, економічна, політична системи. Так виникла соціальна стратифікація в цьому світі. Так виникла концепція магії, яку мають персонажі.
 
Найцікавішим було досліджувати звичаї народів, які населяють Прихований світ, занурюватися в їхню мітологію. Найскладнішим було зрозуміти, як зароджуються і розгортаються бунти, а також за якими схемами проходять битви в певних місцевостях із певним співвідношенням сил. Я перечитала силу-силенну наукових праць про це. Не впевнена, чи вийшло прописати достовірно, але я намагалася.
 

Про процес видання книжки

 
Мені імпонує підхід «КСД» до видання книжок. Це видавництво, яке охоче працює з дебютантами і, що найважливіше, готове брати в роботу серії книжок. Їхній підхід — це абсолютно командна робота, де кожен учасник робить максимум для того, аби книжка вийшла якнайкращою. А ще це команда, яка поважає своїх авторів та довіряє їм.
 
«КСД» дуже піклуються про те, аби текст не втратив унікального авторського голосу, тож на етапі редагування ми зосередилися лише на тому, аби вдосконалити його. З «Двоповні» не вирізано жодної сцени й жодної не змінено.
 
На кожному етапі додрукарської підготовки, а також на етапі розроблення промоплану і його втілення ми вільно та відкрито комунікуємо. Мене чують і до мене дослухаються. Це неоціненно.
 
Зараз ми працюємо над додрукарською підготовкою другого тому, і я задоволена тими результатами, які маємо. Сподіваюся, другий том повторить успіх першого.
 

Про вплив Річної програми Litosvita

 
Протягом написання рукопису я переконалася у двох речах: я маю багато теоретичних знань, але гадки не маю, як їх структурувати й найефективніше використати у своєму тексті; я гадки не маю, що робити з рукописом, коли його завершу.

І якщо на Річну програму я прийшла абсолютно розгубленою людиною, яка навіть не вірила до кінця, що таки допише «Двоповню», то випустилася із чітким баченням тексту та планом того, як шукатиму видавця і промотуватиму майбутню книжку. 

А ще Litosvita вилікувала мене від творчої самотності. Я виявила, що поза моєю бульбашкою живе багато натхненних і талановитих людей. Письменництво перестало бути самітною справою. Як персонажі в моїй книжці намагаються знайти свою зграю, так і я знайшла свою. Студентська закоханість у спільноту Litosvita привела мене на посаду кураторки курсів, тож тепер я працюю серед людей, яких дуже поважаю і якими захоплююся.



 

Катерина Самойленко на випускному «Річної програми письменницької майстерності» Litosvita

Про вплив великої війни на творчість

 
Якщо поверхово, то мені відняло мову на декілька місяців. Лише поновлення Річної програми (я випускниця 2021–2022 року навчання) повернуло мене до тексту. Якщо глибше, то війна просякнула текст наскрізь. Він став злішим. Деякі персонажі стали радикальніше виявляти свої погляди. Подекуди аналогії проглядаються занадто прямо, але найближчим часом це навряд зникне з моїх текстів. Оскільки письмо — це мій спосіб рефлексувати над світом, інакше бути не може.
 
Окрім того, я тепер чітко усвідомлюю себе частиною літпроцесу і відчуваю відповідальність за те, аби він розвивався якнайстрімкіше і якнайрозмаїтіше. Ми з колегами маємо усвідомлювати вагу слова в той час, коли ворог біжить спалювати українські книжки в бібліотеках на тимчасово окупованих територіях. І саме ми повинні робити все можливе, аби українська література із часом змогла перебити голос російської, аби поціновувачі Достоєвського поглянули в бік Підмогильного й Домонтовича — насамперед в Україні, а тоді й у світі.
 

Поради авторам-початківцям

 
Я зараз скажу найбанальнішу річ, але це єдине, що, на мою думку, працює. Витворюйте в собі внутрішній стрижень. Залізний і непохитний. І тоді, скільки б разів вас не намагалися зломити, цього не станеться. Витворюється він лише неухильною вірою в себе. Ніхто, крім вас самих, не знайде правильних слів підтримки, ніхто, крім вас, не збере вас до купи, ніхто, крім вас, не знає, яким має бути ваш текст і чи судилося йому жити. Зрештою, ніхто, крім вас, ваш текст не допише.
 
І пишіть. Для того, аби знайти свій голос, потрібні роки, проведені за столом, стоси писаного-переписаного паперу, гори списаних ручок і кілька померлих ноутбуків. А по тому — ще стільки ж.
 

Про фантастичний роман «Двоповня»

 
Понад 2000 років тому Велика Стіна розділила світ на звичний нам Зовнішній та Прихований. У наш час дівчина, на ім’я Ріна, втікаючи від викрадача, опиняється в Прихованому світі, де в небі — два місяці, а люди мають дві душі: людську і звірину.
 
Чи зможе вона встигнути повернутися додому до того, як у небі згасне другий місяць, викрадач ув’язнить її, а Прихований світ розірвуть на частини ікла нечисті або охоплять полум’я бунтів? І, головне, допоки не впаде Велика Стіна, що стримує людей із Зовнішнього світу від розв’язання нової війни з двоєдушниками?

Придбати книжку можна на сайті видавництва.
 
А вже 19 грудня о 19:00 у книгарні «Книголенд» за адресою вул. Жилянська, 5/60 пройде презентація книги та її обговорення за участі авторки.

Якщо ви також відчуваєте, що хочете розвивати українську фантастику й видати свій перший роман, запрошуємо вас на авторський курс «Як писати фантастику» від проєкту «Фантастичні talk(s)» у Litosvita.
 
Більше деталей про програму на нашому сайті. Долучайтеся!