Історії випускників: Валерія Бабко

Про шлях до письменництва

Усе почалося з нудних уроків у школі. Щоб якось себе розважати, я писала оповідання і вірші. А от робота над романом почалася під час довгої солоподорожі до Португалії. Я їхала туди, щоб розібратися, чим хочу займатися далі. Здається, розібралася.

Про авторів, які вплинули найбільше

У школі найбільше вразили «Перевтілення» Кафки та «Я (Романтика)» Хвильового. Потім відкрила для себе Валер’яна Підмогильного і здивувалася, наскільки сучасні хіпстери схожі на хіпстерів 20-х. Люблю Сильвію Плат і Оксану Забужко; загалом автофікшн про жіночий досвід — це дуже моє. З останніх відкриттів — роман Анни Грувер «Нерухомість».

Про письменницьку рутину

Найкраще мені пишеться у сквері біля дому, прямо в нотатках на телефоні. Вдома ж у мене є стіл біля вікна: я витираю його від котячої шерсті, роблю чай або каву, запалюю улюблену свічку й іноді вмикаю музику, щоб налаштуватися на настрій тексту. Такий собі ритуал.

Про натхнення

Мені не дуже подобається концепт натхнення. Робота над текстом — це перш за все робота, а натхнення — радше приємний бонус. Для мене воно завжди пов’язане з новим досвідом: подорожами, хобі, знайомствами з людьми, цікавими книгами та фільмами й, звісно ж, музикою.

Про «Річну програму письменницької майстерності» Litosvita

Думаю, без Річної програми я писала б книгу значно довше. А ще, імовірно, вона була б гірше написана. Коли є чіткий план, дедлайни та підтримка куратора, навіть така амбітна задача, як написання книги, стає реальною.

Про найкращу пораду

Пишіть для себе. Це, до речі, порада Жадана, і вона мені дуже відгукнулася. Мені здається, писати треба про те, що хвилює і цікаво вам як автору/ці — не для читачів чи родичів, не для визнання чи популярності, а тому що ви любите писати й хочете поділитись історією.

Найцікавіше та найскладніше під час написання книжки

Найцікавіше — власне писати, створювати окремий світ із його героями та їхніми взаємозв’язками. Наповнювати його звуками, запахами, тілесними відчуттями.

Найскладніше — затвердження обкладинки. Виявилося, що для мене візуальна частина книги не менш важлива за зміст, а ще я control freak… тож можете собі уявити.

Про письменницькі блоки

Я не називаю їх письменницькими блоками. Думаю, деякі історії потребують часу, щоби бути розказаними — з ними треба походити, пожити, побути. А ще завжди є оці «недостатньо часу», «недостатньо ресурсу», «недостатньо досвіду». Мабуть, тут більше йдеться про те, щоб дати собі час і простір на творчість (свою кімнату, як у Вірджинії Вульф).

Про вплив повномасштабного вторгнення

Війна витверезлює. Нагадує, що життя крихке й кінечне, і не варто відкладати мрії на потім. Власне, я почала працювати над романом уже під час повномасштабної війни, бо ідея написати книгу жила в мені давно, але завжди щось заважало — то часу бракувало, то сміливості.

Поради авторам-початківцям

Багато читайте, багато пишіть, блаблабла… —  це ви й так знаєте.

Я б радила працювати над першою книгою з куратором, кимось, хто може вас направити: так шансів написати гарну книгу більше.

Ще я б радила не вестися на свого внутрішнього перфекціоніста. Better done than perfect — треба з чогось починати, не обов’язково з бестселера.

Про книгу «Вініл»

«Вініл» — роман про 30-річних, які свого часу так і не подорослішали. Лише війна змусила їх подивитися на життя по-іншому.

У центрі історії — Рита, авторка пісень, яка за останні сім років нічого не написала. Вона намагається розібратися, чому ж так сталося. Чому не вийшло побудувати стосунки з колишнім партнером по гурту і чи здатна справжня дружба пережити все?

Придбати книжку можна на сайті видавництва.

Якщо ви теж хочете прокачати навички письма, напрацювати авторський стиль та видати свій рукопис, запрошуємо на «Курс письменницької майстерності» від Litosvita.

Старт — 7 жовтня. Долучайтеся й навчайтеся у відомих українських письменників!