Письменницькі поради Рея Бредбері

Свою першу професійну публікацію Рей Бредбері одержав у 1938 році в аматорському журналі свого друга — через цей шлях проходило чимало фантастів тих років, однак далеко не кожному з них зрештою вдалося здобути й половину тієї слави, яку одержав Бредбері. Зараз, через дев’яносто з гаком років після цієї події, ми заслужено називаємо його класиком американської літератури, який подарував нам культові твори, як-от «451° за Фаренгейтом», «Кульбабове вино» та «Марсіанські хроніки». Чи можна назвати успіх Рея збігом обставин чи удачею? Навряд.

Система та регулярність

В одному з інтерв’ю Бредбері запитали, чи може він назвати себе трудоголіком. Бредбері зізнався, що це не так. Темп, який був йому зручним і водночас давав змогу підтримувати продуктивність, становив дві години письма на добу. 

«Дві години — це те, що вам необхідно. Якщо ви любите те, що робите, можна справитись і за годину. Друкуючи на максимальній швидкості, я можу написати 15 сотень слів за годину».

«Графік? Приблизно отакий: тисяча-дві слів щодня наступні двадцять років. Спочатку можна собі ставити мету писати по оповіданню на тиждень».

Свій же розклад Бредбері описував так:

«На початку свого двадцятиріччя я слідував такому розкладу: у понеділок писав чернетку нової історії. У вівторок готував другий її варіант. По середах — третій. По четвергах — четвертий. У п’ятницю — п’ятий. А опівдні в суботу я відправляв шосту та фінальну чернетку до Нью-Йорка. По неділях? Обдумував усі божевільні ідеї, що постійно вимагали моєї уяви».

Пишіть із пристрастю

У своїй книзі «Дзен в мистецтві письма» Рей стверджує: якщо ви пишете без запалу, без смаку до справи, без любові, без радощів — ви лишень наполовину письменник.

«Це означає, що ви настільки зайняті спостереженням за комерційним ринком чи прослуховуванням авангардистських гуртків, що й не намагаєтеся бути собою. Ви себе навіть не знаєте. Найперше, що має робити письменник, — це існувати. Він має складатися із запалу та ентузіазму».

Бредбері радить писати емоційно: про щось, що вас обурює, смішить, злить. Описувати щось, що ви любите або ж ненавидите. 

«Якщо ж зовсім просто, то я послуговуюсь такою формулою.

Чого ви хочете понад усе в цьому світі? Що ви любите, а що ненавидите?

Створіть персонажа, схожого на вас, який хоче або не хоче чогось усім своїм серцем. Дайте йому вказівку. Відправте її виконувати. А тоді слідуйте за ним настільки швидко, наскільки тільки можете. Персонаж разом зі своєю великою любов’ю чи ненавистю проведе вас до кінця історії».

Рей Бредбері

Починайте з короткої прози

Деякі з письменників радять починати з оповідань чи бодай невеличких новел, адже так краще напрацьовується володіння формою та структурою. Рей Бредбері — не виняток:

«Найкраща гігієна для письменників-початківців чи письменників середнього рівня — це писати надзвичайно багато оповідань.

Якщо вам усе ж вдасться писати по оповіданню на тиждень, на самому початку якість не матиме значення, але ви принаймні будете практикуватися. Наприкінці року у вас будуть готові 52 оповідання — і я запевняю вас, що ви не зможете написати 52 поганих оповідання. Це просто неможливо. Наприкінці 30 чи 40 тижня, а може й у кінці року, з’явиться історія, яка буде просто прекрасною».

Рей стверджував, що починати з романів — це погана ідея зокрема й тому, що так ви витратите цілий рік на те, що може «вийти не дуже вдалим». 

«Психологічний трюк полягає в тому, що ви будете щасливі кожного тижня, бо матимете щось готове наприкінці. А от з романом ви не знаєте, куди він вас заведе…».

Українські видання романів Рея Бредбері

Про музу

«На мою думку, аби втримати Музу, її потрібно підгодовувати». 

До «меню», яким Бредбері пропонував пригощати Музу, входила поезія («Поезія чудово підходить, адже вона розминає ті м’язи, якими ми не часто користуємося. Вона розширює чуття й утримує їх в найкращій формі»), есе («Ніколи не знаєш, коли тобі можуть знадобитися переваги того, аби бути пішоходом, займатися бджільництвом, різьбити надгробки чи крутити обручі»), коротку прозу та романи («Читайте тих авторів, які пишуть так, як ви мрієте писати, і які думають так, як би ви хотіли думати»).

А навіщо ж її так улещувати? Відповідь проста:

«Із невгамовної допитливості у всіх видах мистецтва, від паршивого радіо до хороших вистав, від дитячих віршиків і до симфоній, від джунглів і до “Замку” Кафки завжди можна відібрати найцінніше, віднайти правду, зберегти її, посмакувати й використати згодом».

Ризикуйте

Рей Бредбері жив одним правилом, яке було його мантрою: «Стрибни зі скелі, а по дорозі додолу — збудуй собі крила».

Ризик і справді неодноразово допомагав йому: живучи підлітком у Голлівуді, він знаходив у смітниках сценарії, вивчав їх і писав свої — так йому одного разу вдалося написати жарт, який згодом використав тогочасний американський комік Джордж Бернз. Бредбері не боявся братися за те, у чому зовсім не мав досвіду, власне тому його доробок і пістріє не тільки романами й оповіданнями, а й сценаріями до мультфільмів, поемами та п’єсами.

«Вам доведеться писати, відкладати або ж спалювати безліч матеріалів, поки ви не почуватиметеся себе в цій галузі комфортно. Варто починати вже зараз…».

Навчайтеся у найкращих, але будьте собою

Юнаком Бредбері був членом спілки фантастичної спільноти Лос-Анджелеса, де він навчався в майстрів жанру, як-от Роберт Гайнлайн, Генрі Каттнер, Лі Брекетт та багато інших. Каттнер, наприклад, кілька разів дописував за Бредбері твори, пропонував йому літературу для ознайомлення й критикував його твори, а з Брекетт Рей зустрічався щотижня на пляжі, аби дати їй почитати свої нові історії.

Бредбері також читав багато книжок найрізноманітніших жанрів. Він казав, що «випустився з бібліотеки», оскільки, закінчивши старшу школу, не зміг відвідувати коледж.

Перед тим, як знайти свій особистий стиль, Бредбері імітував письмо Артура Конан Дойля, Л. Ф. Баума, Герберта Веллса та Жуля Верна, але, звичайно ж, таким чином вивести свою унікальну манеру в нього не вийшло.

«Упродовж багатьох років мені через плече заглядав По, поки Веллс, Берроуз та майже всі автори “Приголомшливого” та “Дивних історій” виглядали з іншого.

Я їх любив, але вони мене душили… 

Лише тоді, коли я почав відкривати для себе прийоми й трюки, пов’язані з асоціаціями слів, я почав віднаходити шляхи, якими можна проходити повз мінне поле наслідувань…

Я почав робити короткі нотатки, які б описували любов і ненависть. Упродовж своїх двадцяти-двадцяти одного року я кружляв літніми пообідями й жовтневими ночами, відчуваючи, що десь там, серед теплих і темних пір року є щось, що є справжнім мною».

Рей Бредбері, Едмонд Гамільтон і Лі Брекетт

А якщо ви також хочете знайти свій голос у фантастичних жанрах, запрошуємо на авторську програму від «Фантастичних talk(s)» «Як писати фантастику». Ви отримаєте концентровані практичні поради, перевірені успішними українськими письменниками та письменницями.

Курс стартує 24 березня о 19:00. Дізнавайтеся деталі та реєструйтеся за покликанням.