Це нон-фікшн для дітей, що детально і просто пояснює, як організм захищає нас від інфекцій, а також розказує про історію винайдення та принцип роботи вакцин. Окрім того, книжка містить корисні поради, як підготуватись до щеплення і не боятись уколів; як не втрапити на гачок антивакцинаторів і як дізнатися, коли робити щеплення. Вона допоможе читачам будь-якого віку зрозуміти, як працюють імунітет і вакцини.
Для нашого блогу Соня розповіла про шлях видання першої книги під час повномаштабного вторгнення, навчання письменництву та творчі плани на майбутню книгу.
Про шлях до письменництва
У десять чи одинадцять років мені до рук втрапила антологія дуже коротких, від кількох рядків до кількох абзаців, оповідань — стало цікаво спробувати написати щось подібне самій.
Далі було багато спроб писати власні оповідання й редагувати чужі, згодом — робота в комунікаціях, публіцистика, копірайтинг, професійне редагування для медіа. Уся моя освіта в цій сфері — неформальна: майстер-класи, книги, фрілансерська практика.
Кілька років тому письменник Олександр Михед спрямував мою увагу на нон-фікшн. У дитинстві я обожнювала яскраві енциклопедії про все-на-світі — але всі вони були російською. Тому зараз прагну створювати крутий дитячий нон-фікшн українською — на щастя, тепер є і попит, і можливості для появи таких книжок.
Про процес написання й видання
«Мікробам не читати!» від самого початку — наш спільний проєкт з Yakaboo Publishing: я відгукнулась у Фейсбуці на допис-запрошення до співпраці однієї з редакторок, запропонувала теми — дитяча книжка про вакцини видалась найактуальнішою. Відповідно, процес написання був невіддільним від видавництва: ми одразу обговорювали концепцію і план майбутньої книги, обмірковували ілюстрації та дизайн.
З одного боку, писати, коли знаєш, що на книгу вже чекає видавець, трохи легше: додає мотивації, допомагає тримати темп. З іншого боку, внутрішні процеси видавництва можуть вплинути на іще не завершений текст: наприклад, в якийсь момент у проєкта змінився відповідальний редактор, і нам знадобився ще час, аби налагодити співпрацю.
Дуже допоміг медичний бекграунд: за першою освітою я сімейна лікарка. Але я давно не працюю за цим фахом, тож знадобилося наново «піднімати» матеріал.
Окремою подією була робота з ілюстраторкою, Юлею Вус. Оскільки це науково-популярна книжка, навіть стилізовані картинки мають відображати реальність. Тому ми багато обговорювали, наприклад, як мають виглядати «няшні-мультяшні» лейкоцити.
Книга вперше пішла в друк за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення. Я не сподівалася побачити її у папері до перемоги — але за кілька місяців видавництво відновило випуск книжок, і «Мікробів» надрукували — у Харкові! Мені досі перехоплює подих, коли думаю про це.
Про цілі та плани
Як каже журналістка Ева Ганська, «війна закінчиться, а ми — ні». Тому я вже
Звісно, сподіваюся на переклади «Мікробів». А поки що працюю над тим, аби вони опинилися у якомога більшій кількості українських бібліотек, в Україні та закордоном.
Про навчання в Litosvita
Головне, що дало мені навчання на курсі — орієнтири, до кого тягнутися в українському дитліті. Для мене у будь-якій справі дуже важливо мати спільноту: по-перше, щоб не «винаходити лісапету», по-друге — знаходити реалістичні рольові моделі, по-третє — мати змогу бути побаченою. Litosvita допомагає увійти до такої спільноти і одразу познайомитися з її сильними учасниками.
Іще один важливий урок Litosvita — необхідність цілісного бачення книги. На обкладинці буде саме ваше імʼя, і читач повʼязуватиме увесь свій досвід читання книги з вами — навіть моменти, за які відповідали інші люди, як-от верстка. Отже, продати видавцю написаний текст або ідею — тільки початок роботи. Далі будуть пошуки спільного бачення проєкту — і автор має розуміти його набагато ширше, аніж лише як можливість опублікувати свій текст.
Придбати книгу «Мікробам не читати! Книга про вакцини» можна на сайті Yakaboo.