Блог Litosvita

Що робить тексти Кінга особливими?

Вересень багатий на уродини знаних авторів. 21 вересня свято у доброго друга України, який невпинно підтримує її своїми твітами - Стівена Кінга.

Кінга знають всі і люблять, якщо не всі, то більшість. А чому ж його творчість так до вподоби багатьом, глибинно розібрався у своїй книзі “Уроки короля жахів” Ростислав Семків. Ми спробували виділити кілька тез, які описують особливість Кінгових текстів.

Документальність у текстах

У книжках Кінґа також багатий вибір цілком реалістичних різнокаліберних маніяків, проте «Куджо» та «Мізері» пропонують нам жах серед білого дня в найбільш чистому вигляді. З іншого боку, як я вже казав, навіть найдивовижніші вигадки Кінґа (а що, як ваше місто накриє мембранний купол?) постають доволі реалістичними. Чому? Бо все інше там прописано реалістично й майстерно: локації, побут і, звісно, люди. Навіть у архетипно жахливому «Воно», де каналізація відіграє роль несвідомого, навіть у апокаліптичному «Протистоянні», яке, на щастя, ще не трапилося. Літературознавці майже одностайні: найбільшою силою Кінґа є його персонажі, «справжні, наче це ваші друзі або сусіди».

Психоаналіз

Стівен Кінґ добре знається на психоаналізі, проте письменник іде далі за звичні психоаналітичні практики, що все-таки мають на меті позбавити страхів, коріння яких залягає ще десь у дитинстві. Кінґ якраз навпаки визнає, що страх ніколи не буде таким яскравим, яким був у дитинстві, а тому вважає, що, аби таки налякати читача, автор має повернути його до стану дитини, спонукати глянути на світ здивованим дитячим поглядом.

Про улюблений образ у творчості

Пишучи про жанр горору, Кінґ називає чотири ключові жахливі образи, до яких так чи інакше можна звести все багатство потвор у відповідних літературі та кіно, — чотири карти Таро, як він каже. Це Монстр, Перевертень, Вампір і Привид. Для Кінґа в цьому бестіарії найбільше важить саме Перевертень, оскільки в його образі закладена ота найефективніша для справжнього горору зненацькість, з якою звичне та знайоме стає агресивно-загрозливим. Хочеш кульку, Джорджі? Ходи ближче…

Про ірраціональність потойбіччя

У художньому світі Кінґа відбувається схоже: одного дня всі раціональні установки перестають спрацьовувати — потойбічне вторгається у звичний плин життя. Його неможливо пояснити — лише зафіксувати: воно є, тому що є. Тоді з’являється хтось із персонажів і каже оте жаске: просто прийми це. Може, у надприродному і є якась логіка, але яка — хтозна. Можливо, це щось прилетіло із глибокого космосу або пов’язане з ритуалами корінних народів американського континенту… Услід за Кінґом ми обираємо вірити.



Багато цікавої та корисної інформації про творічть та правила тексту маємо Стівена Кінга у нашому англомовному курсі The way classics wrote